Сумую...

 

Матусю, ви так близько й так далеко…

Коли у снах приходите вночі,

То знаю - десь чатує небезпека,

Й молюся тихо, у тіні свічі.

А ви легенько, зовсім непомітно

Торкаєтеся смутком до грудей,

Й сльоза прозора , солоно й самітно,

Викочується нишком із очей.

Весь світ переді мною застилає,

Сповідуючи про життя межу,

А вас зі мною знов нема, немає,

Тільки у снах назустріч вам біжу…

Лілейники

Просто квіти

Різні люди п`ють різну каву

Різні люди п`ють різну каву

Й залишають свій післясмак.
Хтось божественний, хтось – отраву.
Так цікаво… Як зодіак…

Я міцну п`ю й щоб півгорнятя,
Й щоб крутий гіркий кип`яток.
Скільки вип`ю?.. Та без поняття,
Щоби тиск не скакав до зірок.

В нас є вираз «прийди на каву».
Що він значить? Ніхто не зна.
Часом дуже самій цікаво:
Голубці то чи келих вина?

Незбагненні ми, українці,
Незбагненніші ще – дівоньки.
Сидимо собі по краплинці –
Під очима ж уранці – баньки.

То все жарти. Якщо серйозно :
Кава - лакмусу папірець.
Зразу ж виявить віртуозно,
Хто є друг, хто – брехні взірець.

То ж не пийте ви з ким попало
Богом вигаданий напій.
Потім вийняти важко жало
З вщент зруйнованих трунком мрій.

 

Старі листи

Старі листи – чиїсь німі життя,

Навіки закарбовані в папері.

Двозначні  викликають почуття ,

Ніби в минуле відкриваєш двері.

Пожовклі, вщент зачитані листки,

Чийсь просто день, а може – таємниця,

Що рясно проступає крізь рядки,

Та з плином часу - в мороку в`язниці.

Так шкода, що не пишемо листи,

Що перейшли на лайки і на смайли.

Що розповіді – це якісь пости,

А все життя розкладене у файли.

Старі листи – чиїсь німі життя,

Що увібрали запах, сльози, дотик

Людей, що відійшли у небуття,

А нам лишили пам`яті наркотик…