24 листопада 2014

Сгребаю в кучу скомканные мысли,
Как будто жёлтые осенние листки.
Когда-то жили, долго и со смыслом,
Сейчас - гонимы смерчами тоски.

Нет, не депрессия. Тут я спокойна.
Давно ту даму уж способна отличить
Умом холодным. Оттого и войны.
Мне суть её не раз пришлось испить...

Я о другом - почти испита чаша
Смирения, терпения... И вот -
В душе и сердце непростая каша.
Что дальше? Жизнь? Система? Эшафот?

13 листопада 2014

Звездопад

Оглянусь назад                         
На закате дня.
Жизни звездопад
Подмигнёт, маня.

Звёздам помашу,
Не стыдясь, рукой.
К ним я не спешу -
Важен путь земной.

Столько ещё дел,
Радостей, хлопот.
Сложен мой удел,
Но душа живёт.

Раз я родилась -
Значит, где-то смысл.
В чем же ипостась?
Я простой статист?

Да, совсем простой -
Капелька. Росы.
Важно быть собой,
Ни при чем весы.

Ни при чем  IQ,
Даже макси грудь.
Можно жить в раю,
Верно выбрав путь.

11 листопада 2014

Всё сама

Сама себе пишу.
Сама и отвечаю.
Сама порой грешу.
Сама себя прощаю.
Сама собой горжусь.
Сама себя ругаю.
Сама с собой учусь.
Сама себя не знаю.
__________

Из архивного:

ОбСебятина

Пишу письмо. Сама себе.
И от себя самой.
Неровно строчки вывожу
Дрожащею рукой.

Сошла с ума? Не думаю.
Вернее, не должна.
Ведь слишком многим на Земле
Я все еще нужна.

Дело в другом. Уверена.
Все встретить не могу
Саму себя. Намерена
Я испытать судьбу.

А может, пусть по-прежнему
Проходит мимо жизнь,
И вместе с ней - другая я:
Захочешь - отзовись...

Мужчинность

Найбільше в світі Даринка цінувала  в чоловіках мужчинність.
Вона сама вигадала цей термін, його показники і підганяла кожного замайорівшого на обрії мужчину під ці поняття.
В Даринчиному розумінні мужчинність - це не стільки брутальна чоловіча зовнішність, високий зріст, глибокі очі, ямочка на підборідді, доглянутість, досконалість фігури чи статус в суспільстві, а скоріше вміння поводитися по-чоловічому - з достоїнством сильного, але з переважаючим відтінком поваги і толерантності.
Колись Дарина вибирала собі чоловіків скоріш за зовнішністю, але дуже швидко зрозуміла, що зовнішня оболонка людини - це такий же обман, як яскравий шелепучий фантик з цукерки: від нього погляд не можна відвести, а тільки розгорнеш ту цукерку, а вона - гірка пілюля.
Дарчина подружка Варка завжди казала:
- То не мужчина пілюля, то ти - дурепа! Ну як можна не відрізнити полюцького хлопця від неполюцького?!
І справді, незабаром Даринка стала відрізняти - по показниках мужчинності.
А тренувалася на роботі - до неї за день стільки клієнтів приходило, що вже дисертацію можна було б написати.
Отак заходить мужчина, гарний, зі смаком одягнений, пахучий, - і всі фібри молодого жіночого тіла починають вібрувати в такт його крокам, а тільки відкриває він свій гарний ротик, починає говорити і... полуда відразу спадає з очей, і вже бачиш перед собою перерослого підсвинка, який верещить, ніби недорізаний, і квіканню тому немає кінця.
А мужчини так себе не ведуть. Мужчини доводять свою правоту ввічливо і делікатно. Їхню силу бачиш і відчуваєш у кожній деталі, так само, як  бачиш і відчуваєш, як вони сприймають за силу твою слабкість. Оце мужчинність...
Двері з тріском відчинилися, і до кабінету Даринки зайшов шикарний мужчина. Фібри напружилися, як перед стрибком, але відразу ж і розслабилися - підсвинок несамовито заквікав, що Дарка не так порахувала йому за комунальні послуги.
- Рох, рох, - пробурмотіла Даринка, а дівчата за сусідніми столами аж пирснули від сміху.
- Що? - заверещав свин, - та що ви собі дозволяєте? Та ти знаєш, дівуля, хто я такий?
- Знаю, - впевнено відповіла Даринка.
________________________________

Мои мысли ( не обязательно умные)

Логика поэта - набор случайно пришедших на ум
слов и фраз
___________________

Логика писателя - это отсутствие всякой логики



10 листопада 2014

Экспроприация экспроприированных

Романа важко зітхнула і поклала перед собою черговий "шедевр" чергового "генія", а якщо сказати по-людськи - чергову мазанину чергового нового автора.
Відкрила першу сторінку, але перед тим, як почати читати, закурила, хоч це в їхньому видавництві було суворо заборонено.
Але оскільки видавництво було її власністю, то Ромка вирішила порушити правило, а інакше з'їхала б вже стріха.
"Гамофобія" - прочитала Ромка назву роману і глибоко затягнулася, гортаючи рукопис.
Чергового генія звали Петро Сфінкс, і Романа вже подумувала, а чи не швирнути цю "гамнофобію" зразу у смітник, та вчасно одумалася: а якщо це справді шедевр?
Мало того, вона набрала у пошуку слово "гамофобія" і мало зі стільця не впала, коли Гуголь видав значення абсолютно реального слова - це нав'язливий страх одружуватися.
"Відстала я від життя", - подумала Романа і почала читати роман, що починався так:
"Він апріорі не міг колупатися в носі в громадському місці. Не таке мав виховання. Хоча в принципі  міг і поколупатися, бо думка оточуючих була йому до дупи, але не хотів. Він був вище цього. Набагато вище..."
Ромка реготала так, що із сусіднього кабінету прибіг студент-практикант і злякано спитався:
- З вами все нормально?
Романа на хвильку замовкла, обдумуючи питання ( на яке при інших обставинах образилася б і студентика взула би по повній), а тоді зареготала ще дужче і махнула рукою: йди, мовляв.
Студент знизав плечима і рушив до дверей.
- Стій, - зупинила його Ромка, - Скажи, а ти міг би апріорі поколупатися в носі в громадському місці?
- Не міг би, - хвильку подумавши, серйозно відповів студент.
- А чому? - схлипуючи від сміху, спитала Романа.
- Тому що слова "апріорі" і "поколупатися в носі" абсолютно несумісні, - так само серйозно відповів студент і вийшов.
- Логічно, - сказала Ромка і поцілила "Гамофобією" прямісінько в кошик для сміття, - ось там тобі і місце..."