24 січня 2020

Що в імені мені моїм?..


Що в імені мені моїм?.. Весь світ,
З дитинства раннього і по останній подих,
Промінчик сонця та вишневий цвіт,
Грайливий зайчик у сріблястих водах.

Що в імені мені моїм?.. Та все.
Матусин сміх й тугий батьківський пасок.
Мокрюще від дощу сіре шосе,
Й ми справжні - бо тоді іще без масок.

Що в імені мені моїм?..  Казки,
Чудові, добрі, як моя бабуся.
І старий цвинтар –  там я залюбки
Згрібала листя зі своїм дідусем.

Що в імені мені моїм?..  Життя,
Що прожила і те, що треба жити.
І поки чую ще серцебиття,
Сім`ю всім серцем буду я любити.

Бо в імені мені моїм – сини,
Безмежна радість і моя утіха.
І мій коханий – не без сивини,
Та помовчу, бо щастя ходить тихо.

Ще в імені мені моїм – сестер
Незмінна поміч і душі розрада.
Ми - як одне-єдине. Дотепер
Не чули ні про сварки, ні про зради.

Що в імені мені моїм?..  Це спів.
Танюша, Таня, Танічка, Тетянка.
Він мало з розуму мене не звів:
Звучить так гарно – без цілунку п`янко.

23 січня 2020

Котя


Всевишній лиш знає і я


Така моя доля… Яка моя доля?
Всевишній лиш знає і я.
Він дні записав мої з власної волі,
А решта – турбота моя.

Бог дні записав - скільки маєм прожити,
Та як – вибираєм самі.
Чи жити і скніти, чи жити й творити,
Чи душу згубити в ярмі.

Він вибір нам дав – чи життя марнувати,
Чи множити в світі добро.
Чи слід по собі на Землі залишати,
Чи вмерти під знаком «зеро».

Задумайтесь, люди, бо часу так мало,
Світ котиться геть в тарарам.
Відкиньте убік біль й нудьги покривало,
Впустіть запашний фіміам.

22 січня 2020

Я почекаю. На земній осі

Часом здається, всі печалі світу
Вмостились зручно у моїй душі,
І не питаючись, без дозволу, без звіту
Собі викочуються тихо у вірші.
Печалі-туги, ну чого вам треба?
Пийніть кавусі, з`їжте круасан,
А потім усміхніться на півнеба
Й, як їжачок, ідіть собі в туман.
Там у сріблястих росах погуляйте,
Забудьте негаразди світу всі
Й веселкою рясною повертайте.
Я почекаю. На земній осі.