Translate

22 травня 2015

Інформація для роздумів...

... це посилання для "ваты" - http://ruslanleviev.livejournal.com/36035.html

Треба бути абсолютним дибілом, щоб не бачити очевидне.

Висновки робіть самі.

... а материнські сльози однаково гірко обпікають - що в Росії, що в Україні...




18 травня 2015

Хвилинна слабкість

Людина - слабка істота, і я в тому числі.
Нагадило мені на днях якесь тараканеня в коментах, і понесло мене в блоги колишніх співвітчизників, які зараз строять щасливе життя на родінє.
Здається, строй собі - збулася мічта, повернулись на родіну.
Нє, воно знову до тієї України лізе, знову всі винуваті, що воно дурнувате.
А може, це й на краще - остаточно переконалася, кого викинути остаточно і безповоротно.
Хвилинна слабкість...
Беру себе в руки - я сильна.
Соплі теж підібрала. Ну й що, що прочитають і потішаться? Нехай. На те й блог-щоденник, щоб душу вилити. І велике прохання - в неї не какати.
І патріотизм свій совєцький - залиште при собі.

Слава Україні!


13 травня 2015

МОЕМУ ЧЕЛОВЕЧКУ

Пять минут общения с хорошим человеком заряжают позитивом на целый день, как качественная батарейка)

Когда мир за окном океаном бушует,
Накрывая волной и мешая дышать,
Когда хочется влиться в тональность иную,
В блогомир возвращаюсь украдкой опять...

Перебрав чувства разные снова и снова,
Расфасую их будто цветную фасоль.
Что-то выброшу, что-то приму за основу
И исполню, как музыку, в стиле бемоль.

А в далёком Провансе, пока я играю,
Ёкнет сёрдушко милой, нежнейшей  Додо.
От улыбки её станет солнечным раем
И Париж, и Марсель, винно-спелый Бордо...

Я готова с тобой разделить даже звёзды,
Что плескаются в луже густым вечерком.
Ты со мною поделишься, верю я, тоже -
Буйабесса ведром и игристым винцом)))

Спасибо, моя хорошая, что ты есть!

12 травня 2015

06 травня 2015

Без слів


Це Калуга, Росія.

??????????????????????????




А про Дебальцеве ще більше - ?????????????????

Поряд з Творцем..... яке святотатство...

01 травня 2015

Достучаться до небес

Достучаться до небес,
Попроситься в гости.
Возле неземных божеств
Свои бросить кости.

Вниз на Землю посмотреть
Влажными глазами.
Тихо у людей спросить:
"Милые, что с вами?"

Не услышат - в суете.
Рьяно копошатся.
На особой частоте -
Не дают вмешаться.

Что же делать? Как же быть?
В звёздах раствориться?
Или все же стоит жить?
Но к чему стремиться?