Translate

08 листопада 2017

Листопад...

Листопад наступає на п'яти,
Смутком дихає просто у карк.
Пріле листя ще з запахом м'яти,
Та вже мертвий занедбаний парк.

Тут люблю самотою гуляти,
Думу думати без перепон.
Десь у світі наївнім петляти,
В ньому діє один лиш закон.

Той закон, що тримає у купі,
Не дає розповзтись по шматках...
Часом добре в своїй шкаралупі,
Та, здається, вона вся в дірках.

Не здається... Бо зона комфорту -
Маячня, непустельний міраж.
Розпанахана мозку аорта,
Марних мрій нескінченний тираж.

...Листопад все собі наступає,
Свіжим дощиком тихо фонить.
Моє серце його скрізь впізнає
І рубцем закарбує цю мить.

23 жовтня 2017

Осенние сны

Мокрые листики липкими лапками
Боязно липнут к окну.
Смотрят глазасто холодными каплями,
Будто бы жизнь на кону.

Будто последний денёк желторотенький,
Громко захлопнув роток,
Нежно погладит себя по животику,
Слопав последний листок.

Бр-р-р! Ну приснилось! Осенняя жижица
Выпила сладкие сны.
Но зато жизни занятные книжицы
Бисером испещрены)))

11 жовтня 2017

Осенняя НЕдепрессия

Небо осенью дышало второпях,
Так, что сладко расчихалось в пух и прах.
Тучка черная болталась на сносях,
Навевая меланхолию и страх.

В этой серой непроглядной тьме
Люди миленько бродили по земле.
Закрывались от депрессии зонтом,
Оставляя все проблемы на потом.

Литературные  критики ща заплюют меня семечками за такой слог, но я не нобелевский лауреат, впрочем, как и никакой другой, посему ворочу, что хочу)))

Но я совсем не об этом. Вчера вечером, работая на кухне, пропускала мимо ушей новости, и вдруг в одно ухо влетел сюжет на тему осенней депрессии. У одной девушки спросили, бывает ли у нее депрессия. Она ответила:

- Депрессия бывает у того, у кого есть на нее время.  

Отличный ответ, не находите?

И почему сразу осенняя депрессия? У меня, например, осенью подъем энергии неуемной. Это что - особенности организма, родившегося в ноябре?))) Впрочем, может быть. Существуют же люди, которым хризантемы воняют. Нежнейшие, с тончайшим ароматом хризантемы!!!

09 жовтня 2017

Про еду

Фарш невозможно провернуть назад,
И мясо из котлет не восстановишь...

Жестковато, но ёмко. Этакая современная народная мудрость.

И в продолжение:

Фарш невозможно провернуть назад,
И мясо из котлет не восстановишь...
Пупырышки не вдуешь в лимонад,
Ботана не научишь сквернословить.

***

Фарш невозможно провернуть назад,
Зато лучка легко можно добавить.
Котлет рубнуть - и сходу в променад,
Иначе ведь фигуру не исправить.

***

Фарш невозможно провернуть назад,
И мясо из котлет не восстановишь...
Кто мясорубку выдумал - тот гад.
Ты с упоеньем супчик приготовишь)))

29 вересня 2017

Почекун

Вчора вперше почула цікаве слово - почекун (подождун?)
Дуже сподобалося, тож вирішила дізнатися його історію.
Ось що пише Вікіпедія:

Ждун, або Почекун, (офіційна назва — Homunculus loxodontus, від слів «гомункул» та «loxodonta»рос. Ждунбіл.Пачакун) — скульптура нідерландської художниці Маргріт ван Бріфорт, створена 2016 року для Лейденського університету(Нідерланди). Встановлена перед дитячою лікарнею в Лейдені.

Результат пошуку зображень за запитом "почекун"

26 вересня 2017

20 років без найріднішої

Сумую, мамо. Так без вас сумую.
Щемливий спомин в серці бережу.
Десь серед вітру рідний голос чую,
А на душі знов тонни вантажу.

Ой, мамо, мамо! Як вас не хватає,
Усмішки теплої на щирому лиці.
Коли зустрінемось - ніхто не знає.
І де існує шлях у світ мерців?

Якби ж то знати й тихо зазирнути.
Хоча б на мить, на декілька хвилин,
До рук, матусю, ваших доторкнутись -
Та й хай пливе собі той часоплин.

Вас бачу в снах щасливу серед квітів,
Як у житті. Любов передали
Мені навік до того розмаїття,
До хризантем - а потім відійшли.

Тихенько так, як квітка відцвітає -
Вже помирає, та лишає слід.
Милує око, та ніхто не знає,
Як серце перетворюється в лід.

Матуся й осінь - два моїх начала,
Два, що тримають ще мене, крила.
Та що це я? Мовчала? Чи кричала?
Не знаю вже. В реальність побрела.

20 вересня 2017

К предтече осени

Осенью мысли приходят унылые
Только тогда, когда нытик ты сам.
Ищешь себе оправдания хилые,
Грусть распихав по чужим адресам.

То тебе солнце зашло вдруг за облако,
То не в ту сторону ветер подул.
Ну а ты сам соответсвуешь облику
Вестника осени. Или уснул?

Расшевелись, зажурчи тёплым дождиком,
Жёлтым листом на плечо упади.
Стань чужой жизни несмелым художником
И для себя в ней местечко найди.

19 вересня 2017

Про буденне

За останній рік вже і бажання з'явилося писати, а не вистачало часу, бо набралася я усіляких робіт, як собака бліх: на основній роботі цілий "офісний" день, ведення місцевого сайту новин, замовні статті місцевого "розливу" - і це тільки те, за що файні гроші платять.

Вже доходило до того, що прокидалася зранку і не відразу могла зрозуміти: де я? хто я?

З вересня розвантажилася: всі гроші однаково не заробиш. Планувала і домашню роботу "зменшити" - менше закруток, але тут вийшло якраз навпаки - льох запакований по саме нікуди, і це ще не кінець)

В суботу їздили по гриби. Ви можете уявити собі поліський осінній ліс? Ні, не можете. А я не можу його описати, бо це рай на землі. Намилувалися красою осінньої природи, надихалися чистющим повітрям і ще й вагон грибів назбирали.

Два дні я з грибами "працювала", вчора пізно ввечері закінчила останній процес - закрила солянку. Вийшла така смачнюча, що мушу поділитися з вами рецептом.

Солянка с грибами и капустой:


  • Капуста белокочанная— 5 кг
  • Лук репчатый— 1 кг
  • Грибы(вареные) — 3 л
  • Соус(томатный любой) — 500 мл
  • Перец болгарский— 10 шт
  • Морковь— 1 кг
  • Сахар— 200 г
  • Соль— 125 г
  • Масло подсолнечное— 500 мл
  • Лист лавровый— 10 шт
  • Уксусная эссенция(70%) — 1 ст. л.
  • Вода— 22 ст. л.

  • Источник: http://www.povarenok.ru/recipes/show/95772/


    Детали - на сайте-источнике, единственное - я не добавляла перец, чтобы не перебивать вкус грибов.

    14 вересня 2017

    Что такое счастье?

    Что такое счастье? Это осень,
    Листьев шёпот тихий под ногами.
    Песнь цикад раскосыми ночами.
    Да, ребята, счастье - это осень.

    Что такое счастье? Это осень
    Желтым светом вымывшая окна.
    Даже звезды рядом с нею блёкнут.
    Да, ребята, счастье - это осень.

    Что такое счастье? Это осень,
    Скуку замесившая дождями
    В тесто где-то там под фонарями.
    Да, ребята, счастье - это осень.

    Что такое счастье? Это осень -
    Нежный тихой старости предвестник.
    Но не бойтесь - ей не интересны
    Вы пока, ведь осень - просто осень.

    13 вересня 2017

    Осінній дарунок

    Стара павучиха онукам на втіху
    Мереживо сиве старанно плете.
    Вже ноги болять, ледь вилазить під стріху,
    Та правило знає вона золоте -
    Як осінь приходить - зібратися треба,
    Думки всі свої привести до ладу,
    А потім з проханням звернутись до неба,
    Щоб згодом воно відвернуло біду.
    Щоб мертва зима не лякала морозом,
    Пронизливим вітром не гнала журбу,
    Щоб всенькі істоти жили симбіозом,
    Пірнувши без слів в кольорову юрбу.

    Стара павучиха плете візерунок,
    Ховаючи сльози в усмішці гіркій,
    Своїм онучатам останній дарунок.
    Осінній дарунок на грані крихкій.


    П.С.
    Одна щира подруга запитала, як я можу знову писати.
    Дуже просто - обтрусилась від негативу і пішла далі))))))
    Причому писатиму українською і російською - як на душу ляже. 

    08 вересня 2017

    С Днем ангела, Наташки!

    Если у вас есть Наташка -
    Жизнь удалась - пей до дна.
    Кофе как крепкого чашку -
    Если у вас, если у вас,
    Если у вас она есть.
    Конечно, есть.

    Если у вас есть Наташка -
    В оба смотри, не зевай.
    Последнюю стянет рубашку -
    Если у вас, если у вас,
    Если у вас она есть.
    Может быть, есть.

    Если у вас есть Наташка -
    Удачу с собой приведет.
    Вытрет слезинки с мордашки.
    Если у вас, если у вас,
    Если у вас они есть.
    Иногда есть.

    Оркестр гремит басами,
    Трубач выдувает медь.
    Думайте сами, решайте сами -

    Иметь или не иметь.



    У мене є чотири Наташки: три такі чудні, як я, і одна нормальна.
    Я щаслива людина!
    Йду ставити чайник, бо одна Наташка вже наближається)

    07 вересня 2017

    І чому сьогодні все таке понуре?

    Сьогодні понурий день і понурі люди.

    Чи то осінній дощ на них після спеки так вплинув?

    Всім все не те і все не так.

    Я спостерігаю зі сторони - на мене їх настрій не впливає, бо я мудра жінка і давно вирішила не марнувати дорогоцінні хвилини життя на негатив.

    Прийшла одна жінка, молода, а сумна така.

    - В чому справа?  - питаю.
    - А, нудно, всі дні однакові, - відповідає.

    Намагаюсь її розвеселити:
    - Ну де ж однакові? Сьогодні четвер, а вчора була середа, сьогодні вітряно, а вчора було тихо, сьогодні ви прийшли до мене, а вчора не приходили...

    Мовчки дивиться на мене. Не до жартів.

    Після таких ...надцяти відвідувачів голова кругом. Бути психологом в мої обов'язки не входить, а доводиться. На скільки мене хватить?

    Ще одна жінка подивилася на мій телевізор (дивитися телевізор в мої обов'язки  входить) і каже:

    - Чого в тебе телевізор так погано показує?
    - Це не телевізор,  - кажу, - це серіал такий похмурий.
    - То нащо дивишся?

    А й справді...

    ... І чому сьогодні все таке понуре?

    06 вересня 2017

    Початок

    Блогу вже 7 (сім!) років, а я вирішила почати все спочатку.

    Поміняла "фейс", поставила "чистий" глобус, перейшла на безкоштовний домен, опис блогу змінила - щоденник майже півстолітньої, і хочу, щоб опис цей відповідав змісту написаного.

    Осінь - і я народжуюся знову, виповзаю зі свого кокона і повільно, але впевнено перетворююся на метелика. Гарнюсінького)

    Буду писати для себе і для світу - хочете читайте, а не хочете - не читайте.

    Блог - це мій формат, бо головне для мене - слово.

    Отак коротенько, і - пісня під настрій:


    05 вересня 2017

    А от і осінь...

    А от і осінь...
    Люба жовта осінь.
    В перуці мідній
    І в модернових стрічках.
    Грайлива зранку і в пору обідню.
    Люблю тебе, що аж зриває дах)))


    13 червня 2017

    Літом з привітом)

    Я жива і здорова, чого і вам бажаю!

    Новин багато, але нема коли писати - літо!

    Я не пропала, а просто перейшла на колишню адресу http://blogobomne.blogspot.com/

    Пишу мало, тому не бачу потреби платити за домен - хто захоче читати, то читатиме на безплатному)))

    Всім блогодрузям величезний-величезний привіт і гарного літа!

    А ми в Європи)  Куди саме ще не знаю, бо всюди можна)))

    19 квітня 2017

    Чомусь

    Повітря дихає весняним легким смутком
    І ніжним помахом розчісує думки,
    А потім кидає непосидючим жмутком...
    Знову неспокій, знову стоптані кутки.

    Чому весною так болять утрати?
    Тому що навкруги кипить життя?
    Чому так гірко знову плаче мати?
    Господь же мав прийняти каяття?

    Чому буття таке несправедливе
    До святих грішників - заплаканих матусь,
    А щастя зустрічі оманливе й зрадливе.
    Чому ятрить так серденько?.. Чомусь...