Листопад...

Листопад наступає на п'яти,
Смутком дихає просто у карк.
Пріле листя ще з запахом м'яти,
Та вже мертвий занедбаний парк.

Тут люблю самотою гуляти,
Думу думати без перепон.
Десь у світі наївнім петляти,
В ньому діє один лиш закон.

Той закон, що тримає у купі,
Не дає розповзтись по шматках...
Часом добре в своїй шкаралупі,
Та, здається, вона вся в дірках.

Не здається... Бо зона комфорту -
Маячня, непустельний міраж.
Розпанахана мозку аорта,
Марних мрій нескінченний тираж.

...Листопад все собі наступає,
Свіжим дощиком тихо фонить.
Моє серце його скрізь впізнає
І рубцем закарбує цю мить.