А от і осінь...

А от і осінь...
Люба жовта осінь.
В перуці мідній
І в модернових стрічках.
Грайлива зранку і в пору обідню.
Люблю тебе, що аж зриває дах)))

Літом з привітом)

Я жива і здорова, чого і вам бажаю!

Новин багато, але нема коли писати - літо!

Я не пропала, а просто перейшла на колишню адресу http://blogobomne.blogspot.com/

Пишу мало, тому не бачу потреби платити за домен - хто захоче читати, то читатиме на безплатному)))

Всім блогодрузям величезний-величезний привіт і гарного літа!

А ми в Європи)  Куди саме ще не знаю, бо всюди можна)))

Чомусь

Повітря дихає весняним легким смутком
І ніжним помахом розчісує думки,
А потім кидає непосидючим жмутком...
Знову неспокій, знову стоптані кутки.

Чому весною так болять утрати?
Тому що навкруги кипить життя?
Чому так гірко знову плаче мати?
Господь же мав прийняти каяття?

Чому буття таке несправедливе
До святих грішників - заплаканих матусь,
А щастя зустрічі оманливе й зрадливе.
Чому ятрить так серденько?.. Чомусь...