02 вересня 2014

Дивна річ - не писала більше місяця, і нікому не було діла до мене і мого блога (за вийнятком близьких людей), а перепостила телепередачу про жахи війни - одна читачка відразу відписалася. Чому? Правда очі коле? Чи не згідна? То чому раніше не відписувалася? Дивно...

Хтось питав, де "Дневник". Відповідаю - я його закрила, бо писати, крім війни, більш немає про що, а про війну не хочу - болить дуже.

Мовою агресора і вбивці теж писати не можу. От не можу і все...
Кому незрозуміло або незручно читати блог українською, то натисніть перекладач - він справа зверху на панелі, спеціально розмістила для зручності.

Відразу випереджаю ваші запитання про те, чи буду писати російською - не знаю. Можете мене засуджувати, можете гніватися, але у своєму блозі я хазяйка.

25 коментарів :

  1. Таня, хоть комментировать по-русски можно?:) А то я понимаю по-украински, но не могу не говорить, не писать.

    ВідповістиВидалити
  2. ты такая цікавая, дзяўчынка. добра, я цябе разумею, калі табе гэта трэба і табе ад гэтага лягчэй, то хай так і будзе. Ўкраінскага я не ведаю, ці буду ўспамінаць беларускі.
    З вяртанне!
    рада магчымасці ўспомніць родную мову:)

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Це чудово - згадати рідну мову! А головне, що ми абсолютно розуміємо один одного!
      Поки що буде так, а далі побачимо. Ти ж знаєш, я абсолютно не проти російської мови, але саме зараз у мене з нею, як і з усім російським, дуже нехороші асоціації. Надіюсь, що це тимчасово!

      Видалити
    2. корееchki: Почитати білорусську - це начеб-то погратись у дитинство. Моя бабуся по маминій лінії розмовляла полісським діалектом. Усі мої шкільні форми куплялись у Гомелі, бо там воротник був не стоєчкою, а відкладній, та спідниця з більшим шиком - пліссе.
      Хочу написати: афтар пиши ще!

      Видалити
  3. я к тебе не могла зайти вообще, не пускало ! А потом еще и дневник того...в результате ни тут, ни там..

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Даша, я сама дуже рідко заходила, та й зараз до людей не ходжу, але мовчати вже теж несила

      Видалити
  4. Я щиро рада твоєму поверненню...
    ...сумувати легше разом.... і переживати біль та втрати цього лихого часу...
    щастя та радість ще прийдуть до нас...

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. щастя та радість ще прийдуть до нас - обов'язково прийдуть, от тільки ціна дуже висока(((
      Але ж ми незламні, правда?

      Видалити
  5. Всё пройдет.
    Просто надеюсь и верю. Тяжело.
    Держись.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Діма, і нам тяжко, і вам тяжко, і адекватним росіянам теж тяжко, вони ж як у тюрмі з довічним терміном...

      Видалити
  6. Я вспоминаю тебя часто, Таня.В мыслях стобой.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Галюня, я тебе не просто згадую - я про тебе думаю, якби таки у тебе погостювати))) надіюсь, що все ж побачимося!

      Видалити
    2. Обов'язково побачимося, Тетяна!

      Видалити
  7. Відповіді
    1. Танюшка, я відчуваю твою підтримку і без слів... надіюсь на краще!

      Видалити
  8. На душі так важко (хоч я завжди була оптимісткою). На Савур-Могилі загинув 19-річний хлопчина з Голоб, є поранені односельчани. Вчора дізналася, що два сини колеги бібліотекаря із села Уховецьк потрапили в полон. Коли вже буде цьому кінець, коли той шизофренік нап'ється крові...

    ВідповістиВидалити
  9. Танечка, я сильно переживают, жалко гибнут люди... А сделать ничего нельзя...

    ВідповістиВидалити