Помолися своєму Богу,
Попросися у рай по смерті.
По цей бік залиши тривоги,
По той бік забери конверти.
З тим листом, що колись писала,
Коли з милим була в розлуці.
І, напевно, тоді не зналась
У кохання тонкій науці.
З тим листом, що жалілась мамі
На тяжкую жіночу долю.
Де здіймалась, наче цунамі,
І просилася знов на волю.
Помолися своєму Богу,
Попросися ще трохи жити.
Ти давно вже прийшла до нього
У душі, що тремтить злетіти.
Попросися у рай по смерті.
По цей бік залиши тривоги,
По той бік забери конверти.
З тим листом, що колись писала,
Коли з милим була в розлуці.
І, напевно, тоді не зналась
У кохання тонкій науці.
З тим листом, що жалілась мамі
На тяжкую жіночу долю.
Де здіймалась, наче цунамі,
І просилася знов на волю.
Помолися своєму Богу,
Попросися ще трохи жити.
Ти давно вже прийшла до нього
У душі, що тремтить злетіти.
Як завжди, вражає. Молодець!
ВідповістиВидалитиДякую, твоє слово для мене багато важить!
ВидалитиТаня...Мне на минутку очень захотелось, чтобы ты увидела своего читателя...меня, например...Вечерний Торонто, пятница вечер. Я сижу в Старбаксе, пью почти индийский чай латте и читаю твои стихи вслух...Слова взлетают в воздух, наполняют его кислородом, свежестью и глубоким пониманием нежности и невероятной силы Бога, Его безусловной любви и осознанием, что попросить можно обо всём, что угодно...
ВідповістиВидалитиТанечка, я увидела тебя... Спасибо за этот комментарий - теперь я точно знаю, что пишу не зря. Моё слово живое на другом конце света - что может быть прекраснее?
ВидалитиТи перейшла на рідну мову! Чудово!
ВідповістиВидалитиПерейшла, але не повністю. Мій основний читач - все ж російськомовний.
ВидалитиУ кожного з нас свій Бог....
ВідповістиВидалитиТак і я ж про це... Бог один, але у кожного свій
ВидалитиТанюша,чудовий проникливий вірш!!Ти права,Бог один для всіх,але у кожного свої взаємовідносини з ним!! :)
ВідповістиВидалитиДякую, сонечко!
Видалити