03 вересня 2014

Як же я вас люблю, мої нечисленні, але такі вірні віртуальні друзі!!!
Я вас ніколи не бачила і, може, не побачу, але ваша дружба варта багато чого - це дуже могутня підтримка у надзвичайно важкий час.
Я насправді не знаю, про що писати зараз у блозі, бо нічого, крім війни, мене не зачіпає.  Хтось, як ні в чому не бувало, розповідає про літній відпочинок, про якісь дурнуваті конфєтки, естафети, проекти, в'язання шкарпеток...  не розумію... справді...
А ми молимося за мир, якого і близько не видно... і хоронимо своїх хлопців. Сльози вже всі виплакані, надія на краще ледь жевріє. Я не стидаюся в цьому признатися - зловтішайтеся, путінці,  донецько- лугандони, кримняші-зрадники. Відбувається те, чого ви й хотіли - нас знищують. Але ми не відступимося навіть ціною смерті - бо ми вільні і незламні духом. Я ніколи раніше не розуміла такого шаленого і, на перший погляд, безглуздого патріотизму свого народу, а тепер розумію - ми створені Богом вільними і інакше просто не можемо.
Я не ставлю свічку за упокій карликові і його свиті, як це роблять мільйони людей по всьому світу, бо впевнена, що це гріх, який будуть спокутувати діти. Але я знаю, що карлика чекає те, на що він заслуговує. І розв'язка вже недалеко - терпіння Боже теж не безмежне...
Більше на цю тему говорити не буду - ви добре знаєте мою точку зору.
Єдине, за чим шкодую - що моя кар'єра російського поета закінчилася, так і не розпочавшись)))
Ну що ж - на все воля Божа. Мої вірші розійшлися світом по блогах, сайтах, соц. мережах, і це найвища нагорода. Не оцінили мене видавці - ну що ж поробиш? Де ви бачили толкового поета, який би віршами заробляв на життя при житті?)))))
Та попри все я дуже щаслива: ви зі мною!

23 коментарі :

  1. Обов'язково буде! Знаєш, ми стали набагато вразливіші, але водночас набагато сильніші і згуртованіші. Можу з гордістю підтвердити: ми є народ, якого правди сила ніким звойована ще не була! Золоті слова!

    ВідповістиВидалити
  2. Танюш, мені теж важко зосередитися на чомусь, крім подій в Україні, і мені теж це дуже болить. Але я стараюсь відволікатися - іноді навіть на читання блогів з відстороненими темами. Може, це я тікаю в ілюзію, що все залишаєтьсмя так, як було - хто-зна... Важко дуже. Але я на 100 відсотків впевнена, що карлик здохне і мільони людей зітхнуть з полегшенням. Все буде добре, бо зло завжди повинно бути покарано, а правда переможе. Слава Україні!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Важко дуже... ти помітила, що найбільш вживані у нас слова: сум, горе, смерть, сльози і т. д. Найбільше за все я хочу прокинутись зранку і усвідомити, що у нас мир

      Видалити
    2. Я теж цього дуже чекаю. Вірю, що так і буде!

      Видалити
  3. Мир это самое важное сейчас для Украины!

    ВідповістиВидалити
  4. Я, також, не ставлю свічки за упокій карлика....
    Молю Бога за наших воїнів

    ВідповістиВидалити
  5. Таня, я вчера прочитала твой предыдущий пост. Сразу и не сообразила про переводчик, а потом увидела его. И думала про тебя. Думала, вот какая эта жизнь шаткая. Писала ты стихи, роман Подруги, Найти Себя в Безумнот Мире. Открыла блог-дневник. И все в один миг рухнуло. И пришло большое горе в твою страну. Как все-таки многое в этой жизни несправедливо и жестоко. Что я могу сказать. Я буду тебя читать. Я буду тебя ждать. Я с тобой. Ты береги там своих! Вот это сейчас для вас главное. А я за вас здесь буду молиться и просить у Него мир.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Спасибо, Каечка!
      Так хорошо, что ты сейчас регулярно пишешь - я впитываю твои посты и заряжаюсь позитивом! Хоть и не комментирую, но знай - я рядом. Как привидение)))

      Видалити
  6. Таня, я понимаю твое негодование. Люди все разные, кто-то хочет творить невзирая ни на что. И война и смерть их не остановит. Это видимо у них такая защитная реакция.
    Пиши украинские вирши -- у тебя они выходят прекрасно! Не замолкай, ты очень талантливая.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Спасибо, Оксанка, за добрые слова! Думаю, что в будущем буду писать и на русском, но сейчас просто не могу!

      Видалити
  7. Всё будет хорошо! Ты же знаешь, что сейчас весь цивилизованный мир помогает Украине каждый по-своему. Потому что вот это чувство свободы, про которое ты пишешь, очень свежо в украинском народе именно сейчас. А для цивилизованного мира это сегодня экзамен на действительность демократических ценностей и свобод. Некоторые упрекают людей, которые живут, скажем, в Киеве, за то, что они мол во время войны гуляют в парках, пьют кофе в кафешках или отдыхают на пляже. А я так не считаю. Потому что тотальная депрессия украинцев это один из пунктов плана карлика. Не думаю, что нужно доставлять ему такое удовольствие.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Так, цивілізований світ з нами... подумки... Знаєш, як в нас кажуть? Йшов 7-ий рік стурбованості ЄС і Америки проблемами України.
      А тотальної депресії в нас немає і не може бути - ми ж позитивна і весела нація.
      Знаєш, як наші люди відреагували на скачки валют? Хто не скаче, той москаль.
      Я впевнена, що наш дух ніхто і ніколи не переможе, хіба смерть. А карлик скоро захлинеться від нашої крові. Шкода тільки, якщо захлинеться і Росія(((

      Видалити
    2. Про 7-ой год озабоченности: люди в Украине на столько замучены тем образом жизни, который был при Януке, что они давно уже мыслят не на реальном уровне, на уровне своих желаний. Ни вход Украины в ЕС, ни военная помощь, ни активное участвие в конфликте, ни войска НАТО в Украине - ничего этого никогда никем не планировалось и ничего этого в ближайшее время не будет, это всё просто желание украинского народа. Таня, это по большому счёту тот урок, который проходит каждый человек, оказавшийся на Западе: никто ничего не подарит и просто так не даст - всего надо добиться самому, своими силами. Просто этот урок сейчас проходит вся Украина, миллионы людей там живущих. Я этот урок прошла в единичном порядке, и не жалею, что мне это перепало на мою судьбу, я сейчас не бедный братишка, а на том уровне на котором хочу жить.

      Видалити
    3. Мы уже поняли, что кроме себя больше не на кого надеяться(((

      Видалити
  8. Моя сестра всегда, если я начинаю о чём-то негативном, говорит, что не притягивай к себе такие мысли - мысли материальны. Хочешь мира - думай о мире. Поэтому всеми силами надо думать о мире, а не о войне.

    ВідповістиВидалити
  9. Ехать ли в отпуск? Этот вопрос терзал нас три месяца, то есть от дня покупки билетов до дня отъезда. Десять раз мы, глядя на обстановку, решали плюнуть на билеты и не ехать, потом решали, что поедем, ведь неизвестно, что дальше. Мы люди далеко неравнодушные, в сторонке не стоим. Занимаемся сбором средств, покупкой и отправкой бронежилетов, обмундирования, термобелья, обуви, продуктов. Все время на нервах. Когда бойцы-отпускники хотят встретится, чтобы просто пожать руку со словами "спасибо, без вас мы ничто", мне хочется рыдать, потому что все наоборот. Я к чему веду. Нужно ли чувствовать себя виноватым по поводу отпуска? Нет. Мы все просто люди. Живые люди, на грани срыва. И если ты просто страдаешь, и плачешь, и терзаешь себя - ты ничем не поможешь делу. А для пользы дела нужно, как минимум, быть живым и желательно здоровым.

    ВідповістиВидалити