Візьму я крила в ранньої зорі

Візьму я крила в ранньої зорі
Й переселюся на самий край моря.
Щоб тільки сонце бачити вгорі.
Подалі від нещасть, скорботи й горя.

Візьму з собою спогадів рядно
Й молитву щиру, що зліта до неба,
Грошей мені в тім краю все одно
В любій валюті – та не буде треба.

А спогади – це найдорожча річ,
Це те, що в серці є і не вмирає.
І на душі яка б не стала ніч –
Та спогад її тішить й зігріває.

Молитва ж – це вже просто друге Я:
Моя це сутність і моя опора.
Така ж важлива ще мені сім’я
І не сліпа Всевишньому покора.

То ж Богові я щиро помолюсь
Під ранньою зорею на край неба
І десь в світах росою загублюсь.
А ви… Ви кличте, коли буде треба)