Як пахне серпень маминим теплом,

Солодкими смачними пирогами!

Спасівка-яблунька шепоче під вікном.

Так це ж матуся розмовляє снами!

«Дивися, доню, бо життя – як мить,

Один раз кліпнеш – і воно позаду.

То ж постарайся після себе залишить

Щось для душі. Те, що дає розраду».

Стараюсь, мамо, от – вірші пишу,

Плету собі рядочок за рядочком.

Як люди всі, молюся і грішу.

Як мами всі, обожнюю синочків.

«Ти гарно пишеш, - мама шелестить,

Та дуже сумно, всі вірші з журбою».

Самі ж казали, що життя – то мить,

А вас роками вже нема зі мною…