Десь
в закамарках сонного буття,
Серед
руїн сердечних і печалей
Хапаємось
за ниточку життя,
Не
вдаючись до істини деталей.
Десь
там, у підсвідомості думок
Свою
ж брехню сприймаємо за даність,
Не
визнаємо власних помилок,
Підкреслюючи
псевдоідеальність.
Десь
там, у різнобарвнім вирі мрій
Ми
всі зірки, принцеси, мільйонери,
Але
у скриньці витертій, старій
Все
тулимо побляклі ефемери.
Бо
це багатство – справжнє, без ціни,
Без
строку давності і млявих застережень.
Торкається
сердечної струни,
І
жити хочеться – без всяких упереджень.
Немає коментарів :
Дописати коментар