12 квітня 2018

Десь в закамарках сонного буття


Десь в закамарках сонного буття,
Серед  руїн сердечних і печалей
Хапаємось за ниточку життя,
Не вдаючись до істини деталей.

Десь там, у підсвідомості думок
Свою ж брехню сприймаємо за даність,
Не визнаємо власних помилок,
Підкреслюючи псевдоідеальність.

Десь там, у різнобарвнім вирі мрій
Ми всі зірки, принцеси, мільйонери,
Але у скриньці витертій, старій
Все тулимо побляклі ефемери.

Бо це багатство – справжнє, без ціни,
Без строку давності і млявих застережень.
Торкається сердечної струни,
І жити хочеться – без всяких упереджень.

Немає коментарів :

Дописати коментар