Осінь закурличе журавлями,
Втомлено простуючи додому.
Так сумую за тобою, мамо.
На душі така гнітуча втома...
Осінь світ у золоте прибрала
У той день, коли тебе не стало.
Двадцять з лишнім літ тебе я знала...
Господи, чого нам дав так мало?
Осінь, ти взяла мене у мами,
Показала сміло всьому світу.
Потім нагло стала поміж нами,
Залишивши тільки жовті квіти.
Мої любі, терпкі хризантеми,
Ви мене рятуєте від болю.
Ніжністю відводите проблеми,
Взявши у кулак залізну волю...
Осінь, чом ятриш глибоку рану?
Я ж люблю тебе понад усе на світі.
Віддаю тобі любов і шану,
Ти ж мені - лише осінні квіти...
Втомлено простуючи додому.
Так сумую за тобою, мамо.
На душі така гнітуча втома...
Осінь світ у золоте прибрала
У той день, коли тебе не стало.
Двадцять з лишнім літ тебе я знала...
Господи, чого нам дав так мало?
Осінь, ти взяла мене у мами,
Показала сміло всьому світу.
Потім нагло стала поміж нами,
Залишивши тільки жовті квіти.
Мої любі, терпкі хризантеми,
Ви мене рятуєте від болю.
Ніжністю відводите проблеми,
Взявши у кулак залізну волю...
Осінь, чом ятриш глибоку рану?
Я ж люблю тебе понад усе на світі.
Віддаю тобі любов і шану,
Ти ж мені - лише осінні квіти...
Хорошо написала, Танечка. Запахом хризантем надышаться не могу.
ВідповістиВидалитиА твоя мама точно видит все сверху и ей нравятся твои стихи.
Хочу в это верить! Людочка, спасибо за теплые слова
ВидалитиФантастично прекрасно, Таню! Чуттєво, зворушливо, дуже проймає. Я тебе так розумію...
ВідповістиВидалитиТаня, а можно я вмешаюсь в текст как бывшей теперь уже редактор:
Осінь, чом ятриш глибоку рану?
Я ж люблю тебе понад усе на світі.
Віддаю тобі любов і шану,
Ти ж мені - лише осінні квіти...
Если я не права или слишком себе позволяю, прости...
В мене можна позволити собі що завгодно, звичайно, в межах пристойності))))))))
ВидалитиДозволяю внести корективи, хоч я лірик-зануда - пишу згідно правил:
10 10 10 10 10
10 10 10 10 10
10 10 10 10 10
10 10 10 10 10
а твій варіант виглядає так:
10 10 10 10 10
10 10 10 10 10
10 10 10 10 00 10
10 10 10 10 10
нестройно))) але хай буде
Лірик, ти зовсім не зануда. ))) Оце придумала! От я це вже точно "бывшЕй" редактор, раз пишу "бывшЕй". :-)
ВідповістиВидалитиТанюшо, а що то за правило? Що означають ці одиниці та нулі? Кинеш якусь ссиль? І,доречі, я не змінювала твій третій рядок, тільки другий і четвертий. Якщо буде твоя ласка, то я би хотіла дізнатись докладніше, для свого загального розвитку, а то починаю деградувати. )))
Читаю твої останні вірші про осінь і аж розчулююся... Такі співзвучні почуття, це так близько мені, сумую... І дуже дякую тобі, бо я так не вмію образно і філігранно сказати.
Блін, я не туди вставила) от неуважна) одиниці і нулі - це фігурально наголошені і ненаголошені склади, це простесенький хорей, ото й всього)))
ВидалитиПочинай писати - закінчиш деградувати, по собі знаю)
про "образно і філігранно сказати" - а ти пробувала?)))
А, зрозуміла. Це в мене другий рядочок неправильний. Сорі!
ВидалитиПисати, швидше всього, не буду - нема ні настрою, ні талантів. Фраза "чукча не писатель, чукча - читатель" - власне про мене. )))
Ну комусь другому розкажи! Я ж знаю, як ти пишеш! А от щодо настрою... сама не знаю, де беру сили на якісь рухи((((((((
Видалити