І знову про осінь

Духмяна осінь заплітає коси
Утомленим розтріпаним вітрам.
Ранкові зорі падають у роси,
Відчувши смак небесних голограм.

Життя пливе нестримною рікою.
Прийшло нізвідки і туди ж піде.
Я вже сумую за зумовленістю тою,
Що до його кінця мене веде.