13 вересня 2017

Осінній дарунок

Стара павучиха онукам на втіху
Мереживо сиве старанно плете.
Вже ноги болять, ледь вилазить під стріху,
Та правило знає вона золоте -
Як осінь приходить - зібратися треба,
Думки всі свої привести до ладу,
А потім з проханням звернутись до неба,
Щоб згодом воно відвернуло біду.
Щоб мертва зима не лякала морозом,
Пронизливим вітром не гнала журбу,
Щоб всенькі істоти жили симбіозом,
Пірнувши без слів в кольорову юрбу.

Стара павучиха плете візерунок,
Ховаючи сльози в усмішці гіркій,
Своїм онучатам останній дарунок.
Осінній дарунок на грані крихкій.


П.С.
Одна щира подруга запитала, як я можу знову писати.
Дуже просто - обтрусилась від негативу і пішла далі))))))
Причому писатиму українською і російською - як на душу ляже. 

4 коментарі :