Заварю собі кави міцної,
Візьму в руки затишне горня
Й зі смаком її нотки гіркої
Напростую думки навмання.
Про повітря ранкове і чисте,
Що смакує в відкрите вікно.
Про вишневе задумане листя,
Шелестить щось тихенько воно.
Про духмяні насичені квіти,
Веселково-казковий розмай.
А що в серці? Дорослі вже діти
Й жага жити, що б`є через край.
