Уже літа на осінь повернули,
В очах –печаль, на скронях – сивина.
І не зогледілись, як промайнули
Та й зникли, наче сива давнина.
Та не журіться, мамо, ваші роки –
То незабутня й найщасливіша пора.
Адже тоді робила перші кроки
Ваша усміхнена й весела дітвора.
Із щемом в серці згадуєм дитинство,
І як за руку в перший клас вели.
А як отримували перші синці,
То поряд з нами завжди ви були.
Бажаєм Вам, матусенько рідненька,
Ясного неба, світла у віконце,
Здоров’я, ласки, миру, люба ненько,
Теплом сердець зігрієм вас, як сонце!
Красивое стихотворение(украинский знаю-когда-то жили в Днепропетровской обл.),поэтому с большим удовольствием прочитала стих,нежно получилось!!!
ВідповістиВидалитиЗамечательное стихотворение. Я хоть и не знаю украинского, но смысл понятен и красиво звучит. Моя коллега Екатерина Николаевна с Украины, ей тоже очень понравилось Ваше стихотворение.
ВідповістиВидалитиДевочки, спасибо. Я знаю, что до совершенства мне далеко, но пишу, как могу. Надюша, ваш комментарий к предыдущему посту я прочитала, но ответить не смогла, спасибо, что отозвались.
ВідповістиВидалити